За довгий час в нашій церкві назбиралося багато історій
І деякими з них нам хочеться поділитися з Вами. Ось почитайте:
Любов Івасько
Наша церковна громада була заснована у 2001 році. 7 квітня, у свято Благовіщення, в храмі Санта Марія дель Суфраджо першу Божественну Літургію для українців відслужив о. Василь Поточняк. Тоді на богослужінні були присутні лише шість парафіян.
Отець Василь щонеділі приїжджав поїздом із Рима і, прибувши до Феррари, одразу йшов до парку, запрошуючи людей на Літургію. З кожним тижнем до храму приходило дедалі більше вірних. О. Василь служив у нашій громаді до червня 2001 року.
Після нього, у 2001–2004 роках, душпастирське служіння здійснював о. Павло Ясиновський.У 2005 році до нас прибув о. Олександр Сапунько, який звершував служіння протягом наступних років. А з 2018 року нашим душпастирем став о. Василь Вербіцький.
Артимович Ярослава
Після двох років праці в Неаполі мене запросили до роботи у Феррару. Порівняно з першим містом, тут було значно затишніше й тихіше. Місто вражало великою кількістю історичних будівель та спокійною атмосферою.
Наша громада тоді була невеликою. Та серед нас була одна жінка — Катерина, яка з Божої ласки та своєю ревною допомогою привела до нас священника, отця Василя Поточняка. Саме він організував першу Святу Літургію та подбав про те, щоб щомісяця ми мали можливість молитися у нашому храмі — Санта Лучія на вулиці Аріосто.
Сиротюк Марія
Першу Святу Літургію наша громада мала 7 квітня 2001 року Божого, у свято Благовіщення. Богослужіння було відправлене в церкві на вулиці Сан Романо, а молитву очолив світлої пам’яті отець Василь Поточняк.
Коли я приїхала до Феррари 2 серпня 2002 року, наша громада вже молилася в каплиці храму Сан Бенедетто. У той час душпастирем також був отець Василь Поточняк. Наші жінки часто мали можливість зустріти отця в парку, куди він любив приходити під час своїх недільних візитів.
Згодом до нашої спільноти почали приїжджати отці Василіяни, підтримуючи духовне життя громади. Із 2003 року ми перейшли до храму Санта Лучія, у якому молилися до 2011 року. А з 2011 року і аж до сьогодні нашою домівкою є храм Санта Марія дей Серві.
Голембйовська Мирослава
У 2021 році в каплиці спільноти «Матері в молитві» було встановлено Богородичний триптих: у центрі — ікона Покрову Пресвятої Богородиці, а по боках — Самбірська та Зарваницька чудотворні ікони Богородиці. Ідея створення цього осередку молитви виникла завдяки натхненню й духовному баченню нашого священника, о. Василя Вербіцького, який завжди шукає способи й засоби, щоб заохочувати спільноту до нової, глибшої молитви.
Ікона Покрову була обрана як знак особливої східної духовності та символ української ідентичності. Натомість дві інші ікони мають нагадувати спільноті про щорічні прощі до святинь із Самбора до Зарваниці — традицію, яку започаткував отець Василь Поточняк, молячись за заробітчан та їхні родини.
Таким чином, отець Василь Вербіцький заохочує нас тут, на місці, духовно єднатися з тими, хто працює на чужині, і пам’ятати, що кожен із нас може знайти притулок під покровом нашої Небесної Матері в українському храмі.
